Укладення угод. Чи ефективно те, що робить більшість людей?

Уміння укладати угоди, як і спортивна форма, вимагає дисципліни та підтримки в постійному тонусі. Чому? Ринок змінюється, інформація оновлюється. Те, що працювало, і було актуально ще вчора, сьогодні може не тільки не вести до результату, але і спричинити збитки.

Якщо ви хоч трохи знайомі з обговорюваної нами проблематикою, то знаєте, що укладання угод для людини подібно наркотику. Підсівши на нього одного разу, ви вже не зможете від нього відмовитися. Тому що людина, що не досягає результатів, стає слабкою. Відповідно, щоб бути в хорошій формі, ви повинні укладати угоди безперебійно.

А зробити цього якраз таки й не виходить, тому що людина вважає ефективним і використовує те, що робить більшість людей. Цей феномен пояснив український вчений, академік УАН Олег Мальцев. На базі прикладної науки і результатів наукових досліджень Мальцев вивів вимірювач «Стадії пізнання світу», які проходить протягом життя кожна людина. Подивимося, як він виглядає:

Стадія №1 «Фізичне пізнання світу». На цій стадії людина пізнає навколишній світ фізично. Це не важко уявити. Коли дитина народжується, це єдиний для неї доступний спосіб дізнатися, що знаходиться навколо.

Стадія №2 «Пуся». На цій стадії, людина починає ставити питання «Що це?». Це характерно не тільки для дитини. Ви повинні розуміти, що ці ж стадії проходить будь-яка людина, опиняючись в новій для неї середовищі. Точно так же, новачок в укладанні угод, буде задавати питання а сам в цій області.

Стадія №3 «Вибір ефективних моделей поведінки». На цій стадії людина починає копіювати, як їй здається ефективну поведінку інших людей. І з цього починаються всі неприємності в її житті.

Стадія №4 «Використання інших людей». Тут людина навчається використовувати для вирішення задач інших осіб.

Стадія №5 «Я можу тільки це». На цій стадії закінчується формування досвіду людини. Вона характеризується тим, що людина застряє в стані, коли вона може робити щось тільки одне, наприклад, бути вузьким фахівцем у певній сфері. Ні про яку багатофункціональність та універсальність тут мови бути не може.

Так виглядають етапи пізнання світу, які людина проходить в процесі життя. Бо цей процесс відбувається для неї неусвідомлено, то вона всім цим не керує, а значить і не керує своїм життям. Є й інші стадії, які виводять людину з цієї системи, і дозволяють підвищити свій рівень сприйняття і результативності. Це якраз те, чого не робить більшість людей. Але про це ми поговоримо в наступній статті.

Як говорилося вище, найбільша небезпека для людини таїться на третій стадії пізнання. Слід зазначити, що копіювання інших людей відбувається для людини несвідомо - так влаштована її система автоматизмов. Розглянемо приклад, як це може виглядати: «У дядька Антона є машина, а у мене машини немає. Як дядько Антон отримав цю машину, ніхто не знає. Головне, що в даний момент він на ній їздить. Тому я починаю копіювати дядька Антона. А якщо у друзів мого тата теж по машині, то з них двох правильно діє той, чия машина мені більше подобається!». Тут виникає так званий атрибутивний концепт.

Що таке атрибутивний концепт? Це той стан, коли людина впевнена, що вона може щось змінити у своєму житті, виключно маючи атрибут для виконання якоїсь ролі.

У дорослої людини добре розвинена уява. Вона може собі уявити все що завгодно, в залежності від її знань. Дитина цього зробити не може, тому що вона ще не пройшла стадії пізнання. Тому, щоб бути Робіном Гудом, їй обов'язково треба зробити лук зі стрілами. З цибулею в руці, у вигляді зігнутої гілки з мотузкою, дитина, у своїй уяві, стає Робіном Гудом. Цей атрибут-іграшка, допомагає їй вжитися в роль. Так відбувається тренування рольового моделювання за допомогою атрибута.Однак, коли доросла людина використовує для переходу в роль і реалізації задач тільки механізм атрибутивного концепту це стає трагедією.

Наприклад, в охоронному бізнесі. Тут пістолет робить людину охоронцем. Тому він йде, купує зброю за доступну суму грошей, отримує дозвіл на її носіння і з цього моменту починає вважати себе охоронцем. Тому ми запитуємо: «Що, без пістолета вже більше не охоронець?». Він відповідає: «Пістолет потрібен!». Така помилка повсюдно в охоронних колах. Сумно, але так думає більшість охоронців, і це одна з причин, чому вони не здатні не тільки захистити охоронюваних осіб, але і себе самих.

Точно також, сформувалося переконання, що угоди - це справа колективна. Насправді, угоди – річі ндивідуальна. Якщо справа спільна, то і відповідальність перекладається з одного на другого. Важко змусити себе усвідомити це, адже в групі так добре працювати. Якщо навчитися ухилятися відвідповідальності, то роботу будуть робити замість вас інші. Людина створює свій театр і думає, що все в ньому буде так, як вона захоче.

Але той, у кого з'явилися такі думки, просто погано знає классику кінематографа. У фільмі «Смерш 2» головний герой вимовив фразу: «Останній місяць ми грали за вашими правилами. Але до цього 2 роки виграли за нашими. І нам взагалі було все одно, за якими правилами грати, нам потрібна булла ця угода, і ми її отримали!».

Ви повинні розуміти, що як що ви будете робити те, що робить більшість людей, то ви будете і мати те, чим володіють 90% людей. А якщо ви хочете щось більше і бути в числі 10%, вам доведеться робити те, чого ви раніше не робили. І тут, перш за все, варто задуматися над питанням: «Що вивикористовуєте для вирішення задач?» і почати шукати інструменти та технології, які дозволяють вирішувати задачі керовано.